Український переклад як він НЕ має бути. І не є. На щастя

Не знаю, чи всі мої френди знайомі із ситуацією довкола суперечки Віктора Шовкуна і Видавництва Жупанського стосовно перекладу Орвеллівського “1984” (і сподіваюся, що ні — у світі є й важливіші речі), тому двома словами:

Віктор Шовкун текст переклав. Олег Жупанський текст відредагував і видав, попередньо не давши редаговану версію перекладачеві. І пан Віктор образився. Я б, мабуть, теж образився, але, як виявилося, проблема не у спішній публікації і певному порушенні професійної етики. Проблема в тому, що Жупанський не просто поредагував текст, а вніс правки, без яких переклад втратив частину чогось, що робило його хорошим перекладом. Версія, видана в світ, не належить до найкращих зразків світового перекладу. Але версія, пропонована Шовкуном, взагалі не належить до нічого хорошого. Я вам нє скажу за всю Адєсу, бо нередаговану версію не читав, але читав окремі фрагменти, запропоновані перекладачем на суд публіки:

The frightening thing, he reflected for the ten thousandth time as he forced his shoulders painfully backward (with hands on hips, they were gyrating their bodies from the waist, an exercise that was supposed to be good for the back muscles) — the frightening thing was that it might all be true. If the Party could thrust its hand into the past and say of this or that event, it never happened — that, surely, was more terrifying than mere torture and death?

Цей фрагмент, наприклад, льогкім двіженієм рукі прєватілся в:

П.: Найстрашніше, думав він у десятитисячний раз, боляче відкидаючи свої плечі назад (з руками на поясі вони крутили тілами над талією ― ця вправа вважалася корисною для задніх мʼязів тіла), найстрашніше те, що все це могло бути правдою. Якщо Партія могла засовувати руку в минуле й казати про ту або ту подію, що вона ніколи не відбувалася, ― то хіба це не жахало більше, аніж звичайні тортури та смерть?

Я не знаю кого, де і як, але на основах літтворчості за подібний надмозг карали палко. Я невеликий грамотій, і в руках редакторів мої твори і переклади швидко червоніють (я червонію з невеликою паузою), але коли я спробував візуалізувати написане тут — у мене вийшла кімната садиста-фізкультурника. І здається, що між Шовкуном і гугл-транслейтором у цій ситуації варто віддати пріоритет останньому — він не ображається за виправлення власних помилок. Але давайте відкинемо плечі назад і не будемо засовувати руку в минуле — текст друком уже вийшов.

Справа в іншому. Оцим негуманним внесенням правок Жупанський зробив послугу в першу чергу Шовкуну (ну і собі самому звісно), бо, поклавши руку на серце і крутячи тілами над талією, варто визнати — одного цього абзацу було б досить, щоб підісрати репутацію і видавництва і, не в останню чергу, перекладача. КСД і його «Кладовище домашніх тварин» вам у приклад. Зате тепер справедливість відновлено і у таланті пана Віктора Шовкуна більше ніхто не сумнівається.